Українська- мова минулого, сучасного чи майбутнього?

Микола Вінграновський говорив: " Згорають очі слів, згорають слів повіки..." Чому ж згорають слів повіки? На це запитання шукали відповіді десятикласники ОЗ ' Крукеницький ЗЗСО І-ІІІ ст.'( керівник Панчишин Г.Й.) на уроці- диспуті в День рідної мови.

Діти ділилися думками про те, що мова - одна з головних ознак нації, вона забезпечує єдність функціонування і розвитку етносу у просторовому і часовому вимірах. Тетяна Старунько вказала на те, що вивчення української мови - необхідна умова формування себе як національно свідомої, духовно багатої особистості, що творчо переосмислює художні доробки минулого, має власну думку щодо сучасного бачення перспектив розвитку мови у майбутньому. Анастасія Курант стверджувала, що не тільки за одягом і поведінкою розрізняють, хто є свій, а хто чужий, а й за мовою. До розмови долучився Кристіан Онищенко, який визнав, що сучасна молодь послуговується жаргоном, прийнятним у їхньому середовищі - тобто молодіжним сленгом. На проблемне питання, яким діти бачать майбутнє рідної мови, Анастасія Постолівка відповіла, що доводиться і нині з болем спостерігати ігнорування рідної мови. Тетяна Вороцянко, підтримуючи думку Анастасії, вказала на духовне лінивство щодо плекання мови окремих осіб.

Атмосфера щирості та відвертості панувала протягом усього уроку. Тішить мене як учителя уміння дітей чітко висловлювати й обстоювати власну думку, обгрунтовувати свою позицію. Тішить й те, що усі погодились ( підтримуючи мою думку) : сучасному молодому поколінню необхідна українська мова. А тому ми повинні у чистоті берегти цей скарб, прислухаючись до порад відомих письменників.

... Читайте до болю знайомі рядки,

Вклоняйтесь кожному слову.

Кров'ю кляніться нести у віки

Свою материнську мову!!!